И что мне одному от беспокойных дней,
Те, что достались не в награду.
И отзвук дней, следы теней,
И шелест листьев у ограды.
Я не забыл поместье, среди скал,
Печален был тот остров, хоть и звал.
Меня на брег ещё пустынный,
Хоть мрачен, сей пейзаж, но длинный,
День, когда и солнце не со мною.
Когда и мысли, я не скрою, переживал страстей обман,
Как превратился он в туман…
Вернулся. След, ведущий к дому,
Как –будто он ведёт к другому,
Места всё те, но не сыскал приюта,
Какого от любви я ждал уюта?
Мне, было, велено пустится за моря,
И отвечала звёздам лишь заря,
Когда я в лодке с парусами шёл отсюда.
И незнакомым мне не показался остров,
Реальностью своей он мне теперь так остро,
Напоминает о тех днях,
Когда я жил в любви, мечтал и ждал огня.
И ждал надежды как спасенья,
Одним молился поклоненьем,
Сгорая в пламени мечты,
Чтоб навсегда меня забрала ты…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.